Лікування хвороби оперованого шлунку

Лікування хвороби оперованого шлунку може бути консервативним і хірургічним. Дієтотерапія займає провідне місце в консервативному лікуванні ХОШ. Їжа повинна бути різноманітною, висококалорійною, з великим змістом білка, вітамінів, нормальним змістом жиру і складних вуглеводів при різкому обмеженні простих вуглеводів. Слід також враховувати індивідуальну переносимість продуктів і блюд. Хворі зазвичай добре переносять відварне м'ясо, нежирну ковбасу, котлети з нежирного м'яса, рибні блюда, супи на міцних м'ясних і рибних бульйонах, кисломолочні продукти, овочеві салати і вінегрети, заправлені рослинним маслом. Найбільш нестерпними харчовими продуктами є цукор, молоко, солодкий чай, кава, компот, мед, солодкі рідкі молочні каші, випічка із здобного тесту, особливо гаряча. Їда повинна бути дробом, не менше 6 разів на день.

Подібна дієта і режим харчування зазвичай прийнятні при всіх видах ХОШ. Проте є і ряд особливостей в їх лікуванні, перш за все це стосується фармакотерапії.

При демпінг-синдроме починати їжу рекомендується з щільних блюд, після їди бажано лежати в ліжку або напівлежати в кріслі 30 мін. Фармакотерапія при демпінг-синдроме повинна бути направлена на основні ланки його патогенезу.

Поліпшення евакуації шлункового вмісту досягається застосуванням прокинетіков (мотіліум). Показано призначення імодіума (лоперамід) всередину по 1-2 капсули 1-2 рази на день. Препарат уповільнює кишкову пропульсию і підвищує тонус сфінктерів. Враховуючи, що демпінг-синдром часто виникає у осіб з тими або іншими проявами нейровегетатівной дистонії, хворим слід проводити терапію седатівнимі і транквілізірующимі засобами. Використовують малі дози фенобарбіталу (по 0,02-0,03 г 3 рази на день), бензодіазепіновиє похідні, настій валеріани, пустирника. Заслуговує уваги призначення перітола (по 4 міліграми 3 рази на день за півгодини до їжі).

В цілому ефективність фармакотерапії у хворих демпінг-синдромом вельми низька, і тому розумні дієтичні рекомендації виявляються кориснішими.

Особливістю лікування гіпоглікемічного синдрому є необхідність купірувати напади гіпоглікемії. Хворий вимушений носити з собою шматочок цукру або сухарі для купірування перших ознак гіпоглікемії. Важкі напади гіпоглікемії для цього синдрому нехарактерні, тому необхідність внутрішньовенного введення 40 % розчину глюкози зустрічається рідко.

Для зменшення симптомів порушення евакуації з петлі, що приводить, хворим слід рекомендувати після їжі лежати на правому боці. Разом з дієтичними заходами понизити прояви СПП можуть повторні промивання шлунку і дренування кишки, що приводить, через ендоскоп. Для ліквідації запального компоненту і санації сліпої петлі від розвинутої в ній мікробної флори показана антибактеріальна терапія. З цією метою застосовують еубіотіки (інтетрікс по 1 драже 3 рази на день), сульфаніламіди (сульгин, бактрім по 1 пігулці 2-4 рази на день) або антибіотики (ампіцилін в дозі 0,5 г 4 рази на добу внутрішньом'язовий, всередину - тетрациклін в добовій дозі не більше 1 000 000 ЕД, доксициклін (вібраміцин) по 0,1-0,2 г 1-2 рази на день). Курс лікування - 7-14 днів.

При пептичній виразці анастомозу або рецидиві виразки після ваготомії призначають комплексну противиразкову терапію, принципи якої не відрізняються від такої при загостренні виразкової хвороби.

При гастростазе, що виник в ранні терміни після ваготомії, лікування слід починати з відсмоктування вмісту шлунку через назогастральний зонд. Хворим з функціональним гастростазом надалі рекомендується обмежувати прийом рідини, оскільки щільна їжа в таких випадках стимулює перистальтику. Поліпшення евакуації шлункового вмісту досягається також застосуванням прокинетіков (мотіліум). При неефективності терапії показано проведення бужування анастомозу.

Хороший лікувальний ефект при постваготомічеськой діареї дає імодіум (лоперамід) всередину по 1-2 капсули 1-2 рази на день. Препарат уповільнює кишкову пропульсию і підвищує тонус сфінктерів. Для поліпшення травлення використовують ферменти підшлункової залози, краще переносяться препарати, що не містять жовчних кислот (креон, панцитрат, мезім форте), а також стійкі в кислому середовищі шлунку препарати, що містять ферменти нетваринного походження (юніензім з МПС).

Лікування синдрому мальабсорбції при постгастрорезекционной дистрофії, а також анемії проводять по загальноприйнятих правилах.

При безперспективності консервативного лікування ХОШ вирішується питання про хірургічне втручання. Свідченням до операції є демпінг-синдром важкого ступеня і органічний синдром петлі, що приводить.
Диспансеризація

Хворі з постгастрорезекционнимі і постваготомічеськимі розладами підлягають диспансерному спостереженню. Диспансеризація включає систематичний контроль за станом здоров'я, періодичне обстеження хворого і проведення лікувально-оздоровчих заходів.

Більшість ХОШ виникають в ранні терміни після операції і стихають впродовж першого року. До них відносяться демпінг-синдром легкою і частково середньою тяжкості, дисфагія, функціональний гастростаз, легкі форми діареї, що виникають після ваготомії. Хворі з подібними розладами, як правило, не потребують спеціального лікування, і працездатність їх істотно не порушується. Протягом 6-12 місяців після операції за хворими цієї групи повинне бути встановлене спостереження. Їм рекомендується обмежувати продукти, що викликають розлад травлення і демпінг-синдром (солодкі напої, свіже молоко і так далі), приймати їжу не поспішаючи, ретельно пережовуючи її.

В процесі диспансерного спостереження за хворими, що перенесли резекцію шлунку або ваготомію, слід своєчасно виявляти найдрібніші ознаки розладу травлення, метаболічних і водно-електролітних порушень, вітамінній недостатності і проводити їх дієтичну і медикаментозну корекцію. Хворим з рецидивами виразки після ваготомії, що заживають при консервативному лікуванні, повинна проводитися профілактична противиразкова терапія, як при виразковій хворобі.

Хворим з постгастрорезекционнимі і постваготомічеськимі розладами переважно функціонального характеру показано санаторно-курортне лікування. У місцеві санаторії хворих направляють не раніше ніж через місяць після операції, а на курорти з питними мінеральними водами і лікувальними грязями - не раніше чим через 2 місяці після операції. Санаторно-курортне лікування протипоказане при вираженому занепаді живлення, анемії, при важко протікаючих органічних хворобах оперованого шлунку.

З диспансерного обліку хворі можуть бути зняті за відсутності у них протягом 3 років клінічних ознак захворювання, при хорошому загальному стані і самопочутті.

Джерела: А.В. Калинин. Гастроэнтерология (226) 2007 (тематический номер) / Практикующему гастроэнтерологу


Журнал география и туризм
Выпуск 1 Выпуск 2 Выпуск 3 Выпуск 4 Выпуск 5 Выпуск 6 Выпуск 7 Выпуск 8 Выпуск 9 Выпуск 10 Выпуск 11 Выпуск 12 Выпуск 13 Выпуск 14 Выпуск 15 Выпуск 16 Выпуск 17 Выпуск 18 Выпуск 19 Выпуск 20 Выпуск 21 Выпуск 22 Выпуск 23 Выпуск 24 Выпуск 25 Выпуск 26 Выпуск 27 Выпуск 28 Выпуск 29 Выпуск 30 Выпуск 31

Примечание: Перед выбором методики лечения лучше проконсультируйтесь с врачом. Ответственность за самолечение каждый человек несёт лично!

Новости Гид по Египту для любителей водного спорта Отдых на Черном море Украина Отдых в Затоке Cвадебные наборы бижутерии ЗМ-60 Спортивное питание Высокобелковые гейнеры Горбачевский сергей Товары для рыболовов Новое Время Дисплей iphone 5 Что туристическая посуда? Что такое bialetti? В Крым на автобусе с Днепропетровска Вывоз мусора Выбор спасательного жилета Дмитрий Коссе